Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних та природоресурсних відносин в Україні : колективна монографія / відп. ред.: Т.Є. Харитонова, І.І. Каракаш. -Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2018. – 722 с.
УДК 349.4+349.6(477)
Монографія є комплексним монографічним дослідженням актуальних проблем правовою регулювання земельних, аграрних. екологічних та природоресурсних відносин в Україні, яке стало результатом праці колективу авторів. об’єднаних спільною метою представити підсумки своїх досліджені за спеціальністю 12.00.06 зіемельне право, аграрне право, екологічне право, природорссурсне право Монографія місіть чотири розділи, кожен з яких присвячений певному спрямуванню. де розглянуті теоретичні. законодавчі основи, практичні питання земельного, аграрного, екологічного та природоресурсного права
Книга розрахована на науковців, викладачів, аспіратів, студентів вищих юридичних навчальних закладів освіти, наукових працівників, фахівців у сфері земельного. аграрною, екологічною та природоресурсового права/
Для України, яка володіє безцінними земельними ресурсами, особливо сільськогосподарського призначення, питання належного і прозорого правового регулювання земельних відносин є стратегічно важливим. Необхідність якісного обґрунтованого реформування земельного законодавства обумовлюється, зокрема, ного низькою ефективністю, великою кількістю зловживань, значним числом юридичних дефектів. Основне завдання, яке нині стоїть перед ученими – фахівцями із земельного права, полягає у розробці оптимального та найбільш конструктивного шляху такого реформування. При цьому важливо засвоїти прикрі уроки історії, а саме не допустити повторення ситуації хаотичного реформування земельних відносин, що мала місце у 90-х роках минулого століття та спричинила масові порушення прав громадян, руйнацію агропромислового комплексу, парцеляцію земельних ділянок, погіршення екологічного стану земельних ресурсів держави.
Саме з метою вирішення актуальних проблем у сфері збереження природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки було ініційовано підготовку колективної монографії, яка стала результатом спільного дослідження, проведеного відомими вченими України у рамках спеціальності 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. Авторський колектив складається із більш ніж трьох десятків провідних науковців України -докторів юридичних наук та докторантів, які представляють вищі навчальні заклади та наукові установи з усіх куточків України.
Представлена монографія є своєрідним експериментальним проектом, у якому органічно поєднано традиційні засади і новаторські підходи. Так, з одного боку, задля належного розкриття проблематики кожної складової спеціальності 12.00.06, структура монографії традиційно поділена на чотири розділи, що присвячені окремо аграрним, земельним, екологічним і природоресурсним правовідносинам. З іншого боку, творчі новації були втілені у змістовному наповненні відповідних підрозділів, а також проявилися в оригінальній постановці проблемних питань.
В монографії досліджено актуальні проблем реформування земельних відносин у сучасних умовах, розвитку аграрного сектору, правового регулювання екологічної безпеки, правового регулювання екологічного підприємництва в аспекті забезпечення еколого-збалансованого природокористування.
Для того щоб максимально повно охопити правову проблематику реформування земельних відносин, учені висвітлили загально-теоретичні проблеми, що стосуються системних недоліків земельного законодавства, а також торкнулися питань удосконалення законодавства щодо правового режиму окремих категорій земель, дослідили правові проблеми відновлення земель, охопили сферу договірних відносин і здійснення прав на чужі земельні ділянки.
Криза, яка боляче вразила вітчизняну економіку останніми роками, все ж не зупинила поступального розвитку її провідної галузі – сільського господарства України. Велике значення агропромислового комплексу для розвитку нашої держави закономірно відображається у правовому полі. Гак, сучасне аграрне законодавство є надзвичайно розгалуженим, нараховує, за деякими оцінками, більше 20 тисяч нормативно-правових актів, при цьому залишається несистематизованим і тому недостатньо ефективним. Іакож характерною рисою законодавства, що регулює аграрні відносини, є висока динамічність, яка пояснюється, у тому числі, необхідністю проведення гармонізації вітчизняного законодавства із законодавством ЄС.
Серед актуальних проблем сучасного аграрного права, які потребують грантового дослідження та отримали відображення у монографії слід виділити; необхідність систематизації аграрного законодавства; еволюція аграрного права під впливом міжнародних інтеграційних процесів; глибока криза відносин соціального розвитку села; необхідність розвитку перспективних напрямів сільськогосподарської діяльності та організаційно-правових форм господарювання; недоліки законодавства щодо державної підтримки сільського господарства; забезпечення належної якості сільськогосподарської продукції та здійснення контрольно-наглядової діяльності у сільському господарстві.
Однією з найбільш багатогранних і тому найбільш складних є проблематика законодавчого забезпечення формування екологічної безпеки.
Питання правового регулювання екологічної безпеки неможливо якісно дослідити без звернення до першооснов теорії екологічного права. Відомо, що екологічна безпека не є ізольованим національним явищем – вона є складовою екологічної безпеки глобального, планетарного масштабу. У зв’язку з цим великого значення набуває міжнародна співпраця у цій сфері. Саме тому проведені у рамках монографії дослідження теоретичних аспектів гармонізації національного законодавства у сфері екологічної безпеки з міжнародним правом, а також науковий аналіз еколого-правової політики у сфері зміни клімату – органічно увійшли до вказаного розділу та висвітлили міжнародний аспект піднятої проблематики екологічної безпеки.
Національний рівень формування екологічної безпеки теж порушує багато правових питань. У зв’язку з чим у монографії приділено увагу таким проблемам: правове регулювання поводження з відходами в Україні; правове забезпечення екологічної безпеки у промисловості України; теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення створення і функціонування екологічної мережі України; правові засади досягнення екологічної безпеки у сфері біотехнологій.
Українська держава багата на різноманітні природні ресурси, однак їхнє раціональне використання, ефективна охорона і своєчасне відновлення потребують суттєвого вдосконалення законодавчого забезпечення. Разом з тим одним із найбільш дискусійних теоретичних питань сучасної науки залишається питання визначення місця та перспектив існування природоресурсного права у правовій системі України. Не втручаючись у фаховий спір прибічників та противників виділення природоресурсного права в якості самостійної галузі права, відзначимо, що Національний університет «Одеська юридична академія» протягом багатьох років забезпечує викладання навчальної дисципліни «Природноресурсове право України». Цим самим Університет стимулює наукову діяльність у даному напрямі та сприяє формуванню навчально-методичних основ викладання природоресурсного права.
Погребують ґрунтовного дослідження питання правового регулювання екологічного підприємництва в аспекті забезпечення еколого-збалансованого природокористування; правові проблеми використання, охорони і відтворення грунтів; актуальні проблеми правового забезпечення використання і охорони надр; проблеми законодавчого забезпечення використання і охорони рослинного і тваринного світу.
Віднайдення балансу між раціональним використанням і ефективною охороною природних ресурсів на правовому рівні є проблемою не лише теоретичною – вона знаходить свій вияв у реальних суспільних відносинах. Зокрема, болючим питанням Одещини довгий час є кризовий стан Куяльницького лиману та необхідність проведення екстрених дій, спрямованих на збереження його унікальних властивостей.
Курорт Куяльник – один з найстаріших грязьових курор¬тів України, початок використання ресурсів якого датується 1833 роком1. Регіональною програмою збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2012-2016 року, затвердженою рішенням Одеської обласної ради від 28 жовтня 2011 року № 270-V1, було передбачено винесення в натуру меж округу та зон санітарної охорони курорту Куяльник відповідно до вимог постанови Ради Міністрів УРСР від 07 березня 1985 року. Однак зазначена Регіональна програма з різних причин також не була виконана належним чином.
Якісно вирішити проблему збереження природних ресурсів Куяльницького лиману можливо шляхом створення на його території курорту державного значення. Надання даній території статусу курорту державного значення дозволило б надалі використовувати унікальний лікувальний комплекс для оздоровлення громадян. Така ініціатива підтримується фахівцями державної установи «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров’я України»’, На жаль, темпи цієї роботи залишають бажати кращого. Надзвичайно важ-ливо довести розпочату справу до кінця -у цьому науковці, юристи, екологи, політики і нормотворці мають бути єдиними.
У зв’язку з цим слід окремо відзначити значний внесок колек-тиву кафедри аграрного, земельного та екологічного прана Національного університету «Одеська юридична академія», здійснений у наукову розробку не лише правових проблем охорони Куяльницького лиману, але й цілої низки інших важливих питань.
Лише консолідація наукової думки, зосередження зусиль уче-них, їхня єдність дозволять перевести цінні наукові ідеї із сторінок спеціалізованої літератури у реальне правове поле, втіливши їх у нормативно-правових актах. Упевнений, що написання даної монографії-значний кроку цьому вірному напрямі.
Бажаю авторському колективу, рецензентам, а також усім уче-ним, які досліджують проблеми у сфері земельного, аграрного, екологічного, природоресурсиого права – творчої наснаги, невичерпного натхнення і досягнення переконливих професійних результатів.