ВЧЕННЯ ПРО ЛЮДИНУ У ФІЛОСОФІЇ ЙОГАНА ГОТЛІБА ФІХТЕ

Анотація

У статті аналізується проблема свободи й необхідності у бутті людини, що в сучасний складний період в історії України є актуальним. Нині у свідомості українців превалює повне незадоволення майже всіма представниками державної влади, масовий скепсис, правовий і політичний нігілізм, устремління до повної, нічим не обмеженої свободи. Однак чи може вона існувати поза межами необхідності? Для відповіді на це питання пропонується звернутися до теоретичних надбань видатного філософа, представника німецької класичної філософії Йогана Готліба Фіхте, центральною проблемою філософії якого була проблема свободи. Аналізуючи твори Й.Г. Фіхте, ми спиралися насамперед на два базові методи: метод герменевтики та метод історизму. Метою статті є дослідження того, як історично формувалася в європейській свідомості ідея
свободи людини.  Аналіз філософії Фіхте дозволив обґрунтувати висновок про внутрішній зв’язок теорії та моральнісної практики, пізнання й діяльності за безумовного пріоритету практики.

The article analyzes the problem of freedom and necessity in human existence, which is important in the current difficult period in the history of Ukraine. In the minds of Ukrainians prevails complete rejection of the activities of almost all representatives of the government, popular skepticism, political and legal nihilism, and the desire for full, unrestricted freedom. However, if it can exist outside of the need? To answer this question, it is referred to theoretical investigations eminent philosopher, representative of the German classical philosophy of Johann Gottlieb Fichte, a central task of philosophy which was the problem of freedom. Analyzing the work of I.G. Fichte,
we relied primarily on two main methods: the method of hermeneutics and historicism. The purpose of this paper is to study how the historically formed in the European consciousness the idea of human freedom. Analysis philosophy I.G. Fichte allowed to come to the conclusion that the internal connection between theory and practice, knowledge and action, with the unconditional priority of practice.