Розвиток аксіологічної проблематики у філософських поглядах Р. Г. Лотце

Ключові слова: Р.Г. Лотце, персоналізм, суб’єктивізм, аксіологія, цінність, цінність людини, особистість

Анотація

У статті розглянуто особливості формування аксіологічної проблематики у філософських поглядах Лотце. Висунуто думку про те, що він здійснює своєрідний «аксіологічний поворот» у філософії. Зокрема, проаналізовано світоглядні та методологічні особливості філософських поглядів Лотце, які стали підґрунтям для розвитку аксіологічної проблематики та основою для подальшого виникнення аксіології як науки. Такий аналіз філософських поглядів Лотце стосовно розробки ним засад аксіології здійснено у контексті кантіанства та персоналізму. У статті обґрунтовано, що аксіологічні ідеї Лотце засновуються на таких світоглядних засадах, як кантіанський трансцендентальний апріоризм та персоналізм. Досліджено аксіологічні аспекти персоналізму Лотце, які вплинули на виокремлення аксіологічної проблематики у його поглядах. Виявлено особливості тлумачення поняття «цінність» у поглядах Лотце. У статті показано, що диференціація аксіології зі сфери філософії засновується на світоглядних аспектах розуміння людини та її значущості у бутті. Зокрема, встановлено, що виокремлення аксіологічних питань у філософії Лотце відбувається на основі інтерпретації ним людини як активного суб’єкта пізнання, яка започаткована у гносеології трансцендентального апріоризму І. Канта. Суб’єктивізм у поглядах Лотце, який полягає у наданні значущості суб’єкту як явищу буття внаслідок його духовної самодостатності є підґрунтям для розгортання у його філософських поглядах вчення про цінності. Окреслено, що надання людині аксіологічного статусу як важливому елементу буття та обґрунтування ідеї унікальності та цінності людини у персоналізмі Лотце на основі значущості її духу стали підґрунтям для виокремлення у його поглядах аксіологічної проблематики. Лотце трактує суб’єкта пізнання як особистість, як «я», як духовну субстанцію, як свідомість, яка є незаперечним фактом, який має найбільше значення в бутті. У статті показано, що поняття «цінність» у філософських поглядах Лотце вживається в антропологічно-гносеологічному контексті, тобто у ракурсі цінності саме людської свідомості, людського духу, які вже стають підґрунтям для надання статусу цінності людині. Доведено, що семантика поняття «цінність» у поглядах Лотце розвивається не на основі цінності буття чи Бога, а на основі цінності людини, яка має значущість і цінність внаслідок значущості і цінності її свідомості, власне її духу. Поняття «цінність» у поглядах Лотце має етико-антропологічний зміст, оскільки ґрунтується на внутрішній цінності людини, на цінності її духовності.

Посилання

1. Богданова М.М. Ґенеза феномена цінностей і специфіка основних аксіологічних ідей. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. 2014. Вип. 3. С. 20–28.
2. Будз В.П. Самоорганізація суспільної дійсності в контексті її антропологічних засад та аксіологічних чинників: у 5 т. : монографія. Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2017. Т. 3: Феноменологічні та аксіологічні чинники самоорганізації суспільного буття в контексті людської антропології. 501 с.
3. Гоян І.М. Історико-філософська рефлексія психологізму: на перетині філософії і психології : монографія. Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2011. 360 c.
4. Декарт Р. Рассуждение о методе, чтобы верно направлять свой разум и отыскивать истину в науках / пер. с фр. Г. Слюсарева. Рене Декарт. Сочинения: в 2 т. Москва: Мысль, 1989. Т. 1. С. 250–296.
5. Кант І. Критика практичного розуму / пер. з нім., приміт. та післям. І. Бурковського; наук. ред. А. Єрмоленко. Київ : Юніверс, 2004. 240 с.
6. Кант І. Критика чистого розуму / пер. з нім., приміт. та післям. І. Бурковського. Київ : Юніверс, 2000. 504 с.
7. Клёцкин М.В. Онтологические основания ценностной детерминации научного познания : монография. Москва : Библио-Глобус, 2018. 290 с.
8. Лейбниц Г.-В. Монадология / пер. с фр. Е.Н. Боброва. Г.-В. Лейбниц. Собрание сочинений: в 4 т. Москва : Мысль, 1982. Т. 1. С. 413–429.
9. Миртов Д.П. Учение Лотце о духе человеческом и Духе Абсолютном. Санкт-Петербург : Типогр. В.Д. Смирнова, 1914. CXLVII c., 518 с. URL: http://books.e-heritage.ru/book/10072944 (дата звернення: 12.03.2021).
10. Озе Я.В. Персонализм и проективизм в метафизике Лотце. Юрьев : Типогр. К. Матисена, 1896. 476 с. URL: http://books.e-heritage.ru/book/10077575 (дата звернення: 20.03.2021).
11. Платон. Федон. Платон. Діалоги / ред. та пер. з давньогрец. Й. Кобіва. 2-ге вид. Київ : Основи, 1999. С. 234–292.
12. Радугин А.А., Перевозчикова Л.С. Проблема онтологического статуса ценностей в истории аксиологии. Научные ведомости. 2015. № 8(205). C. 102–110.
13. Arnsperger W. Christian Wolff’s Verhältnis zu Leibniz. Weimar : Verlag von Emil Felber, 1897. 72 р. URL: https://archive.org/details/bub_gb_b9ouAAAAYAAJ/page/n3/mode/2up (дата звернення: 28.03.2021).
14. Bengtsson J.O. The Worldview of Persnalisn: Origins and Early Development. New York : Oxford University Press, 2006. 310 р.
15. Lapie P. Logique de la volonté. Paris : Felix Alcan, 1902. 400 р. URL: https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k743455/f1.item.r=Lapie%20P (дата звернення: 16.03.2021).
16. Lotze H. Der Mensch. Der Geist. Der Welt Lauf. Mikrokosmus. Ideen zur Naturgeschichte und Geschichte der Menschheit. Versuch einer Anthropologie: in 2 Bänd. Vierte Aulage. Leipzig : Verlag von S. Hirzel, 1885. Zweiter Band. 466 s. URL: https://www.europeana.eu/en/item/9200143/BibliographicResource_2000069321369?l%5Br%5D=12&l%5Bt%5D=33 (дата звернення: 20.02.2021).
Опубліковано
2021-07-06
Як цитувати
Бруз, А. (2021). Розвиток аксіологічної проблематики у філософських поглядах Р. Г. Лотце. Актуальні проблеми філософії та соціології, (29), 3-8. https://doi.org/10.32837/apfs.v0i29.951